Спільними зусиллями – для спільної перемоги!

Це не перший тиждень війни. І не перша наша сітка. Це не про гучні гасла. Це не обов’язок – це потреба.

Бо серед наших студентів і випускників є ті, хто вже служить. Серед наших викладачів – ті, чиї рідні йдуть у бій. Серед нас усіх – відчуття, що немає чийогось болю. Є наш спільний.

Ми не будемо голосно дякувати собі. Ми дякуємо тим, хто тримає лінію фронту. А ми – тримаємо тил. Не для звітності. Для совісті.